Статті
21 лютого 2013 | Жила №5, Образи творчості | Автор Світлана Стронова

Чоловіки, які танцюють

   Спостерігаю за однорічним сином. Будь-які звуки музики викликають у Василя реакцію: його права ручка підіймається вгору і по-диригентському починає виписувати в повітрі гачки-петельки, а пухкі колінця – згинатися у такт мелодії.

  Будь-яка мама помічала за своїм малюком, чи то хлопчиком, чи дівчинкою, схожу реакцію на музику. Поки дитина маленька, ми не надаємо цим рухам великого значення. А коли підростає? Дівчинка в танці викликає захоплення, зворушення і радість. Хлопчик, який танцює, – підозри: а що як він виросте надто жіночним, а що як із нього сміятимуться друзі? Піддавшись суспільному стереотипові, багато батьків віддають перевагу більш мужньому, на їхню думку, роду діяльності – якому-небудь видові спорту.

 

Коли танець став «нечоловічим»

Невже танці – це суто жіночий напрямок мистецтва? Зовсім ні! Такий стереотип виник досить недавно. Поява танцю як явища пов’язана зовсім не з мистецтвом. Наші предки використовували ритмічні рухи у мисливських ритуалах, у священнодійствах: молитвах про погоду, врожай, здоров’я. Достеменно відомо, що багато видів обрядових танців виконували виключно чоловіки або ж вони були ведучими, які направляли всі дії у потрібне русло. Відтоді нічого не змінилося. Чоловіче начало нікуди не зникло і з сучасних видів танців: бальних, народних, естрадних. І лише модна тенденція останніх років – віддавати хлопчиків на футбол, карате чи до будь-якої іншої схожої  спортивної секції – не залишає балетмейстерам вибору: їм доводиться створювати танці за участю ТІЛЬКИ дівчаток і роздавати чоловічі партії нашим донькам. Багато кому цей факт може видатися малозначним, несуттєвим. Але зверніть увагу на сучасних дівчат-підлітків: їх часом складно відрізнити від хлопців. Одяг, зачіска, манера поведінки – сильне чоловіче начало перекриває жіночу натуру. З’являється перегин, дисгармонія у стосунках між статями. «Танці – лише для дівчат» – це один із багатьох стереотипів, які, можливо, потім призводять до численних розлучень, жорстокого ставлення батьків до дітей чи взагалі бездітності. Виходить «ефект метелика»: помах крилець метелика над Атлантикою здатний викликати ураган у Тихому океані...

Як же так склалося? Зазирнімо в нашу історію лише на століття назад: діти дворянських сімей обов’язково брали уроки танців. Існували бали, де кожен – і чоловік, і жінка, і молодий кавалер, і юна леді – був зобов’язаний уміти танцювати. Власне, не виникало навіть питання, чи варто навчати майбутнього чоловіка азів танцю. Спитаєте: «А простолюд?» Селяни теж не переймалися таким питанням, а просто водили хороводи і співали пісень. Робили це і вечорами після тяжкої праці в полі, й у свята. В одних випадках – для того ж, для чого і ми співаємо й танцюємо: розслабитися, зняти напругу. В інших – щоб наречену-жениха собі нагледіти. І, звичайно, в ритуальних діях: закликали хорошу погоду, врожай...

 

Читайте статтю повністю у п'ятому числі журналу "Жила"!

Передрук матеріалів (статей та ілюстрацій) журналу та використання їх у будь-якій формі, повністю або частково, в тому числі й в електронних ЗМІ, можливе лише з письмового дозволу редакції.