Нудизм і діти
Ще років з 10 тому сюди можна було потрапити тільки пішки: через гори зі Щебетовки, або по камінню-піску вздовж морських хвиль. Лисяча бухта вважалася найбільшим нудистським пляжем на території колишнього Радянського союзу. Не знаю, як було тоді, бо вперше в Ліску я потрапила восени 2005 року. Студентські роки, тепле море, ніжне сонце, а люди поруч живуть своїм життям так, як їм зручно. А зручно без зайвого.
Не знаю як до того йшло, хто придумував і яку ідеологію, не знаю, як люди в часи союзу наважувалися, але знаю, що коли ти вже спробував відпочинок тут, то іншого не хочеться. Мокрий купальник зараз для мене як тортури. А купання голяка просто не порівнюється із традиційним. Здавалося б, що там тієї шматинки синтетики, а ні - вона відділяє тебе від моря, а без неї ти і вода - як ціле. Чи легко роздягнутися вперше?
Мабуть, залежить від виховання. Мені було не дуже просто. Я соромилася і переймалася, що не така як інші. Як хто? Як Маня, чи Валя? Чи я маю бути втіленням їх найкращих рис, щоб на мене не дивилися косо? Чи, може, достатньо не заморочуватися і не привертати до себе уваги невідповідним одягом, точніше його наявністю? Роздягнутися і насолоджуватися... повітрям, свободою, водою (я обожнюю море!). Бути собою. Приймати себе як є. Це значно важче, ніж зняти одяг. Бо навіть якщо у тебе ідеальне тіло, у сусіда все одно трава завжди зеленіша ;) Але Ліска якраз і вчить не дивитися на траву сусіда, а дбати про себе. Про свій душевний комфорт. Не кубики на пресі чи розмір грудей має тебе турбувати, а те, щоб людям, які поруч, було приємно і радісно, щоб тобі хотілося усміхатися.
Не скажу, що фізична форма абсолютно не має значення – від неї залежить самопочуття і самосприйняття. Але вона далеко не на першому місці. Мені доводилося бувати в Лісці різною: стрункою і товстою, з підтягненим тілом і з розтягнутим вагітністю животом, молодою і, наче безтурботною, і з маленькими дітьми. Так от якраз молодою я була найменш вільною і найбільш закомплексованою. Мені знадобилося кілька років, щоб побачити наскільки різною може бути краса, і зрозуміти, що вона більше залежить не від форми, а від наповнення, від того, чим людина живе. І видно це не по розміру члена чи формі дупи, тому на них звертаєш увагу хіба як на колір і об’єм горнятка: я люблю зелені середнього розміру, але смачний чай радо вип’ю із будь-якого чистого. Отак і на тіло нудисти дивляться: «Обережно, в тебе червона дупа – її варто прикрити, щоб не було опіку», «Ти гарно засмагла», «Чудово виглядаєш! Як жили цей рік?», «Ой, ви чекаєте малюка?! Як класно!». І друзів обирають не високих чи низьких, не худих чи збитих, а тих, до кого душа лежить.
А як же діти? Це ж непедагогічно?! Проходила якось по Лісці непідготовлена компанія з дитиною. Вони зайшли в наш «дім» і стали на всю бухту «просити», щоб чоловік не йшов від моря до свого намету, бо «У нас рєбьонок!» (хлопчик, між іншим). А чоловік чи то не дочув, чи... То стурбовані гості, чіпляючись за розтяжки наметів, відвертали очі і захоплювалися пейзажами: «Смотрі-смотрі! Какіє гори! Ой, срамота!». Чому навчиться ця дитина? Вихованості? Поваги до інших? Вона не боятиметься свого тіла? Чи буде боятися побачити як мама переодягає футболку і виганятиме її з ванної, маючи всього то 6 років? Що вже говорити про грудне вигодовування молодшого братика?! Зате, мовляв, вона не роздягатиметься всюди! Так діти нудистів теж чудово розуміють, що голяка можна тільки там. Їм не приходить в голову сидіти оголеними на уроках. Вдома вони ходять як їм зручно, якщо немає сторонніх. Моя старша – в бальних сукнях, бо любить принцес (їй буде 6), молодша переважно в самій футболці (бо так на горщик зручніше), а коли приходять чужі люди, діти обов’язково одягаються. Вони навіть на пляжах не роздягаються догола, якщо це цивільне.
Цікаво спостерігати як змінюються дітки з року в рік. Тут воно мале і безтурботне, цокотить з тобою про все підряд, а на наступний рік замість дитини приїжджає підліток, який ховається під своїм тентом і навіть не йде купатися перші дні. Він став іншим. І ще не дуже знає яким. Дуже важливо не загострювати, не тиснути, знову ж таки – дати можливість бути собою. Проходить кілька днів і чи то, вони придивляються до різноманіття тіл і розуміють, що не гірші, чи то згадують, як воно було, коли не заморочувалися, а, може, знаходиться друг +\- того ж віку, який вже адаптувався, але вони роздягаються і пірнають у море і під сонце.
Чи не стануть ці діти збоченцями? Чи не буде у них забагато комплексів? Чи не матимуть вони в майбутньому проблем із статевим життям, бо в дитинстві надивилися на голих? Щодо комплексів сумніваюся – на нудистських пляжах відпочивають не самі моделі. Діти бачать, що люди різні і не такий, як у всіх, колір шкіри, розмір живота чи форма черепа, не є ознакою меншовартості. Щодо збоченства: з чого б раптом дитина, яка росте в любові, має не знати суспільних норм чи бути психічно нездоровою? Збоченцями не так стають. І те, що ми зустрічаємо в Лісці молоді сім’ї, які зараз відпочивають зі своїми малими карапузами, а колись приїжджали сюди з батьками, є підтвердженням, що це місце не робить людей суспільно небезпечними чи хворими. А щоб «надивитися такого» в наш час, на жаль, не треба їхати на нудистський пляж – в щоденній рекламі можна побачити значно більше, а якщо ще якийсь спеціалізований журнал чи сайт на очі потрапить, то Ліска буде зразком цноти на їх фоні.
Фото: Віталій Маслюков
