Херсонеський стилос
У VI ст. до н.е., в епоху активного заснування грецьких колоній на північних берегах Чорного моря, було закладено поселення, яке пізніше нам стане відомим як Херсонес. Це місто впродовж своєї історії мало вплив на мешканців території сучасної України, і цей вплив посилювався за часів Київської Русі. У культурному шарі VI-V ст. до н.е. у Херсонесі було знайдено черепки з прокресленими іменами – так звані остракони. Ці черепки є свідченням виборів міських магістратів, а отже, вже у ті давні часи Херсонес був полісом, тобто містом-державою, оточеним сільською округою, або хорою. Саме такі міста були характерними для Стародавньої Греції та Риму. Античні держави Північного Причорномор’я проходили ті самі стадії розвитку, що і Греція, а отже, люди, які мешкали там, входили до єдиного культурного поля. Говорячи про освіту, можна сміливо проводити паралелі між Херсонесом і освітньою практикою у «материковій» Греції. Проте перш ніж ми почнемо говорити про освіту у стародавньому Херсонесі, треба вказати на деякі «особливості» матеріалу. Археологічними розкопками Херсонесу досить тривалий час займалися люди, далекі не лише від археології, але й від історії взагалі. По суті, так звані розкопки обмежувалися звичайним грабунком. Тому на сьогодні, розповідаючи про Херсонес, так важко говорити з якою-небудь «точністю», натомість виникає потреба постійно посилатися на теоретичність висновків.
Грецька класична освіта
У самій Греції четверте століття до н.е. стало століттям заснування різних шкіл, хоча навчання коштувало в ті часи чимало. Проте батьки були готові платити, адже грецький юнак мав одночасно бути і духовно, і фізично досконалим. Цей ідеал називали терміном «калокагатія». Однак поруч із цим був іще й обов'язковий стандарт виховання: хлопчики з семи років одночасно відвідували дві школи (але в Херсонесі, швидше за все, була єдина, де навчання проводили в обох напрямках): мусікійську, де вивчали відомі на той час науки, й палестру - спортивну школу. Кволе тіло, відсутність музичного слуху і безграмотність у греків засуджували, хоча ці вимоги не стосувалися рабів і бідноти.
У палестрі хлопців навчали бігати на довгі і короткі дистанції по глибокому піску, тренували у боротьбі, яка досі входить до олімпійської програми під назвою «греко-римської». Тільки в ті часи змагалися не на килимі, а на посипаному піском майданчику. Юнаки тренувалися у кулачному бою, плигали в довжину з кам’яними гантелями в руках, відкидаючи їх у польоті задля прискорення, крім того, плавали, метали списи, дротики і кам’яні диски, вчилися стріляти з лука і дертися на стіни... Займалися оголеними, а тіла перед тим мастили оливковою олією, яку потім зішкрібали «стриглем», забезпечуючи тим самим собі масаж. Стригль і глечик із олією були обов’язковими атрибутами юнака.
Читайте статтю повністю у третьому числі журналу "Жила"!
