Шлях любові, або Як говорити з дитиною про секс
Усі батьки бажають своїй дитині щасливого, гармонійного і повноцінного життя. Ось і тепер ви читаєте цю статтю, отже, назріло питання: як допомогти своїй дитині дізнатися про важливий аспект життя – сексуальність; як захистити її від неправильної інформації, як зберегти або налагодити ваші з нею щирі довірливі стосунки? Як допомогти дитині вирости здоровою людиною, здатною дарувати і приймати кохання, бути сексуальною?
Ми всі від народження сексуальні істоти. Ми народилися завдяки любові. Базова потреба новонародженого – тілесний контакт із мамою та її емоційний відгук до малюка, тобто любов, яку мама (або інший значимий дорослий) відчуває до немовляти і дарує йому у вигляді доторків, погладжувань, лагідної розмови. Від контакту малюк отримує задоволення, доторки стимулюють його зростання і психоемоційний розвиток.
Джон Боулбі, англійський психолог, що розробив теорію прив’язаності, після Другої світової війни працював у будинку малюка. Він написав доповідь про те, що малята, які перебували там і отримували адекватний догляд та харчування, хворіли і помирали, тому що не мали стабільного об’єкта прив’язаності, людини, яка б дарувала їм любов і доторки. Праця Боулбі вразила весь світ, його дослідження по-новому розкрили значення емоційного зв’язку для розвитку особистості дитини і роль його порушень у ранньому дитинстві, наприклад, через розлуку, емоційну депривацію або сирітство.
Все це свідчить про те, що основою розвитку здорової емоційної і сексуальної сфери є те, чи отримує дитина турботу, тепло і фізичний контакт. Дитина, яка від народження отримала установку, що вона потрібна і бажана, що вона достатньо хороша і приваблива сама по собі, проносить цю установку через усе життя.
Яке у дитини сформується ставлення до тіла, тілесного задоволення, сексу і продовження роду, – це залежить від того, який зразок реакції на ці явища покажуть їй дорослі. Дуже багато інформації передається невербально або за замовчуванням. Важливо, аби ваші «послання» говорили дитині, що це – природно, прекрасно, урочисто і важливо. Діти добре відчувають, як деякі речі змушують батьків напружуватися, лякатися, відчувати сором чи провину. Якщо мама й тато, які цілуються, після раптової появи дитини нервово здригаються, якщо вони ігнорують дитячі питання «про це» і від вигляду парування собачок впадають у паніку й забирають дитину з парку, то вона вважає, що це погано, незручно, брудно.
Найперше питання, звідки беруться діти, зазвичай ставлять у 3–4 роки. При цьому дитину цікавлять не всі діти взагалі, а те, звідки взялася вона сама. Загальноприйнятими кліше про капусту, лелек або магазин відповідати не варто – це може породити тривожність приналежності («а чи рідна я дитина?»), до того ж, заплутати поняттєву сітку. Дітям дуже подобається, що вони народилися від своїх мами і тата. По-друге, дитину в такому віці цікавить не механіка її появи, а ПРИЧИНА. Тому найперша і правильна відповідь на це питання має бути – що діти з’являються від любові, любові мами і тата. Таким чином ми повідомляємо дитині дві важливі речі – що її люблять і що першоосновою взаємин і продовження життя є любов і духовність. Щоб малюк знав, що спершу була любов, бажання жити і давати життя, бажання зростати і піклуватися. Тільки ви зможете пояснити своїй дитині, що таїнство зародження людського життя – це прекрасно. Що все побудовано на любові. Ви повідомляєте малюкові, що у вас є достеменний досвід, ви породили на світ його самого, а отже, зможете розповісти про все чесно і відкрито, що вам і вашому досвіду можна довіряти.
Не варто приховувати своє кохання і потяг до чоловіка – адже саме спостерігаючи за вами, дитина навчається того, що таке ніжність, турботливість, увага, любов. Що таке бути чоловіком, жінкою.
По-третє – неодмінно повідомте дитині про те, що вона бажана. Навіть якщо один із батьків сумнівався в готовності до батьківства, якщо це завадило закінчити навчання, дитина народилася у неповній сім’ї або батьки розлучилися – все одно, розповідайте дитині, що вона бажана, що на момент зачаття між вами була любов, що дитина – плід кохання. Це найважливіше послання, яке батьки мають донести малюкові.
Мені як психотерапевту часто доводиться працювати з людьми, у яких проблеми з протилежною статтю або ж переслідують невдачі чи психосоматика. В результаті роботи людина часом згадує й усвідомлює, що була небажаною дитиною; часто таку інформацію батьки видають зопалу, або ж для того, щоб покарати дитину чи підвищити в її очах ціну своєї жертви батьківства, або щоб помститися партнерові. Ця інформація породжує глибокий внутрішній конфлікт (чи бути, чи не бути), на який навіть у дорослому віці витрачається маса енергії, адже людина намагається переконати себе (всупереч своїй небажаності), що гідна того, щоб жити. На психодрамі ми успішно працюємо з такими запитами; є безліч можливостей «розпустити» цей біль, одержати недоотриману любов і впевненість, змінити свої установки і життя; але ж краще до цього не доводити.
Як побудувати розмову
Батько чи мама має інформувати дитину коректно і в міру можливості повно, враховуючи її питання і вік. Інформацію слід спрощувати і дозувати, щоб дитина не заплуталася і не була перевантажена дивними для неї образами. Часто батьки розповідають дітям те, про що ті й не думали запитувати, і це лише лякає, а часом засоромлює. Давайте маленьку порцію коректної інформації й орієнтуйтеся на реакцію дитини. Якщо малюк «пішов перетравлювати» дані чи вдовольнився відповіддю і перемкнувся на щось інше – дайте йому спокій. Якщо він сприйняв відповідь і вже ставить нове питання, поглиблюючи тему, – тоді можна продовжити обговорення і дати ще незначну порцію інформації.
Хоч яке б складне чи шокуюче питання поставила дитина, ніколи не можна сердитися! Будьте доброзичливі та підтримуйте довірливе спілкування. Якщо ви в сум’ятті і не знаєте відповіді – скажіть, що вам треба подумати і ви будете готові відповісти після вечері. Виконайте обіцянку. Якщо треба, поясніть причину свого хвилювання. «Мої батьки ніколи не розмовляли зі мною на цю тему, але я радий, що ти спитав, і постараюся якомога краще відповісти». Якщо вам не спадають на думку потрібні слова або образи – на допомогу можуть прийти дитячі енциклопедії.
Якщо у людному місці семирічна дитина спитає у вас, що таке вагіна, не треба соромитися і присоромлювати дитину. Відведіть її вбік і м’яко поясніть, що це частина жіночого тіла, яка перебуває у такому місці, про яке не прийнято говорити на людях. Хоч би скільки своїх сокровенних питань ставила ваша дитина, завжди відповідайте їй спокійно, впевнено і доброзичливо. Цікавість дитини природна, вона сприймає цю частину життя безоцінно, а наша реакція забарвлює її в ті чи ті тони («нормально», «соромно», «погано», «брудно» тощо). Якщо малюк зустріне негативну реакцію дорослих, то у майбутньому ставитиметься до проявів своєї сексуальності так само – як до чогось сороміцького, поганого і брудного.
Буває, що під час розмови з дитиною у батьків виникають сильні почуття: гнів, сором, роздратування, відраза, збудження. Часто батьки лякаються цього, відчувають провину щодо дітей, уникають подальших розмов. Якщо це відбувається, то це швидше інформація про вас, а не про дитину. Можливо, у вас є якийсь блок або травма, пов’язана з ВАШИМ дитячим сексуальним розвитком. Можливо, це заважає вам у особистому житті або в питаннях виховання дитини. Аби не «транслювати» далі на вашого сина чи доньку свої викривлення, є сенс пропрацювати цей запит із психотерапевтом індивідуально або у психологічній групі.
У віці 3–5 років можна познайомити малюка з назвами статевих органів, наприклад, так: ось у тебе нога – вона складається з литки, колінця, стопи, пальчиків – бачиш, як чудово, скільки всього! А ось пеніс – він складається з пісі, мошонки, яєчок. У подальшому це спростить ваше спілкування на ці теми. Дуже добре говорити з дитиною про це перед сном, маленьким можна розповідати казку власного авторства: Були собі мама й тато, вони покохали одне одного, одружилися. Вони почали спати в одному ліжечку, їм було дуже добре разом, і вони захотіли, щоб у них народився малюк. І тоді дві іскорки – одна мамина, інша татова – об’єдналися, і з’явився Степанко. Спочатку ти жив у мами в животику і був дуже маленький. В животику діткам тепло і м’яко. Потім ти ріс і тобі стало тісно. До того ж тато й мама так на тебе чекали, говорили з тобою, мріяли тебе побачити. І ти вирішив нарешті народитися. Ти постукався, відчинилися спеціальні дверцята, і ти вийшов. Коли ти народився, всі дуже зраділи, почали тебе обіймати, цілувати, мама почала годувати тебе цицею. І всі були щасливі: і мама, і тато, і бабуся з дідусем. А потім ти підріс, почав бігати, стрибати і сам кашку їсти. Як добре, що ти у нас є! Добраніч, синку!
У віці 5–7 років дітей цікавлять фізіологічні відмінності між статями. Часто діти граються в лікаря. У цьому немає нічого страшного, якщо бавляться малюки одного віку і заняття відбувається без насильства. Граючись у лікаря, діти знайомляться з тілом іншої людини, отримують радість і задоволення від тілесного контакту з однолітком, досліджують стосунки підкорення-контролю. Можна перемкнути увагу дітей на інші забавки, не слід забороняти чи засуджувати ці ігри.
Саме у такому віці діти частіше за все ставлять питання про секс. Наприклад, малюк може побачити у фільмі любовну сцену і спитати: «Що вони роблять?» На таке достатньо відповісти: «Вони кохають одне одного». Або на вулиці дитина бачить тварин, що паруються, і ставить питання. Варто просто пояснити, що від цього заняття у них з’являються дітки. Спершу вони живуть у животиках, а потім народжуються. У тварин це заняття називається паруванням, у людей – коханням або сексом. На цьому етапі дитина просто пов’язує це з появою малят, у більшості випадків їй іще нецікаво і неважливо, як це відбувається технічно.
В інтервалі 7–10 років дитина ще не має сексуальних поривань у собі, але відчуває, що є певний шматочок дорослого життя, в який їй хотілося б зазирнути. В цей період є сенс купити енциклопедію для дітей. Добре, якби ви читали її разом і могли одразу відповісти на питання. Діти дивляться картинки, а потім ставлять батькам питання, які їх наразі хвилюють, про те, чи страшно це, чи боляче, чи приємно, і як це має відбутися, і «чи у всіх воно точно буває». Наберіться терплячості: головне – дати дитині зрозуміти, що цей процес у своїй основі повністю добровільний і природний. Не слід моралізувати чи оцінювати – «добре», «погано», «пристойно», «непристойно». Дитину наразі хвилює задоволення суто теоретичного інтересу і відомості про безпеку процесу. Якщо ви почнете давати оцінки, то вона почує «небезпечно» і в майбутньому може боятися цього на несвідомому рівні навіть тоді, коли вже сама хотітиме вступити в серйозні стосунки і навіть думатиме про батьківство.
Якщо дитина запитує, то їй необхідно у вигляді міні-відповідей сказати про те, що секс приносить дорослим людям задоволення; чоловік і жінка обіймаються, цілуються, від цього чоловічий пеніс твердішає, збільшується і підіймається, і тоді чоловік може обережно ввести його у піхву жінки. Після цього чоловік і жінка починають розхитуватися – це дуже приємно. Із чоловічого пеніса виходять статеві клітини і поспішають наввипередки до жіночої клітини. Найсильніша чоловіча клітина перемагає у змаганні й об’єднується з жіночою – і з цієї нової клітини росте дитина. Маля народжується через піхву.
Наступний період настає вже в 10–14 років, коли підліток починає відчувати в собі сексуальні імпульси. І цікавиться вже і своїм тілом у цьому сенсі, й тілами інших дівчат і хлопців. Батьки мають бути максимально делікатними. Можна сказати: «Якщо ти раптом побачив/почув щось, що тебе шокує або тобі неприємно, ми можемо це обговорити».
У цьому віці необхідно розповісти про ті зміни, які чекають на підлітка: про стрімке зростання, зміну голосу – хлопцям, про збільшення грудей і зміни фігури – дівчатам; про нічні полюції і мимовільні ерекції (це трапляється з усіма підлітками, якщо в тебе це відбувається – отже, з тобою все в повному порядку). Дівчатам – про менструації; слід попередити, що перші з них можуть бути не зовсім звичайними: рясними або болючими, чи навпаки, дуже короткими – все це нормально, потім усе вирівняється. Також слід ознайомити підлітка і з тим, що відбувається у цьому віці з однолітками протилежної статі – це полегшить розуміння і додасть поваги одне до одного. І, звісно ж, познайомити підлітка з правилами гігієни статевих органів.
Часто на цьому етапі ставлять питання про якісь форми нетрадиційної сексуальної поведінки. Важливо повідомити дитині, що ЛИШЕ ВОНА САМА вільна обирати, чи вступати їй у якісь стосунки, чи ні, і вона завжди має право на недоторканність свого тіла.
У цьому віці дитина вже має володіти правильною інформацією. У цей період час говорити про відповідальність за сексуальне життя, про важливість і первинність стосунків, про протизаплідні засоби і про те, що бувають захворювання, які передаються статевим шляхом (згадати побіжно, без подробиць і залякування), про аборти і їх наслідки (особливо якщо у вас дівчина), а також про те, що безладні статеві зв’язки не вітає суспільство, повноцінним членом якого дитині належить стати.
Пояснити, що саме по собі бажання – природне, але це ще не привід бігти і реалізовувати його з ким випаде. Що важливо знайти свого партнера, перевірити стосунки часом. В ідеалі дитина мусить мати уявлення про секс як про акт кохання між двома дорослими людьми, які обрали бути разом, акт, що приносить задоволення, а іноді й дітей.
14–16 років – вік перших побачень. У цей час можна нагадати (вже з подробицями) про венеричні захворювання й аборти.
Можна пофантазувати або спробувати написати оповідання про щасливе життя пари разом із підлітком. Акцентуючи на стосунках, на відповідальності, на виборі. Про те, що «вперше» – це свято, до якого пара має дозріти і підготуватися.
Переконайте доньку, що треба вміти сказати «ні», якщо не хочеться вступати в близькі стосунки.
У жодному разі не моралізуйте! Дуже важливо залишатися другом для своєї дитини, щоб вона знала, що за будь-якої ситуації ви її зрозумієте і приймете.
Буває, що у цьому віці підлітки «хочуть» дитинку, ірраціонально, не розуміючи наслідків такого бажання. Не слід залякувати жахами материнства, можна знайти подругу, у якої є малюк, і запропонувати поняньчити його. Пояснити, що дитина забирає весь вільний час і це велика відповідальність.
Після 16 років розмови про секс відбуваються між батьками й дітьми лише у разі глибокої довіри, побудованої раніше. Слід говорити з дитиною на рівних, як дорослий із дорослим. Не слід наполягати на розмовах, якщо дитина цього не хоче. Слід лише повідомити, що ви завжди готові вислухати її і прийти на допомогу. Інформацію краще доносити в дусі «хочу поділитися досвідом».
Бережіть довіру ваших дітей із самого дитинства, адже вони так швидко виростають і йдуть від нас до нових обріїв і партнерів.
Щоб ми були цікавими і важливими одне для одного все життя, нам треба стати друзями своїм дітям.
Не потрібно величезних зусиль, аби зробити свою дитину щасливою: будьте самі щасливі, йдіть шляхом любові, і діти навчаться цього у вас.
