Автори
Ореста Шпак

Ореста Шпак

біолог

Мій перший спогад дитинства: мені 2 роки і 4 місяці. Ми приїхали на Високий замок на санчатах. У мене звичайні алюмінієві з кольоровими дощечками, а я мрію про такі, які називаються "чук-і-гєк". Татко каже, що як підросту й зможу на таких возитися, то мені їх обов'язково куплять. А мама, що на таких дівчатка не їздять, тільки хлопчики. На деревах і кущах пухкі білі шапки. Сніг під ногами глибокий, дуже приємно ступати - так, наче йдеш по бабусиних перинах.

Найпам'ятніше з дитинства - це як великий гострий ніж у жилавих руках прабабусі відрізає скибки духм'яного хліба з хрумкою скоринкою, ще гарячого, щойно з печі. Від нетерплячки сверблять долоні й тупцяють ноги. Сьогодні, вперше самостійно надоїла кварту молока  і це буде мій обід.Й досі немає нічого смачнішого в світі крім - домашнього хліба вприкуску до парного молока. Після такого хотілося бігти. Довго довго, назустріч вітру, ген за колгоспний сад, аж до безкрайого золота колосків і зелені конюшини. Там,
присівши на пагорбку, дивилася на хвилі пшениці, які під вітром оживали, створюючи ілюзію бурхливого моря, хвилі розбивалися до дикої черешні над хрестом на перехресті доріг.

Мій важливий урок... Думаю, що він ще попереду.

Улюблене заняття в дитинстві - це навчати: ляльок, брата, друзів. Садила іграшки за парту і вчила їх тому, чого мене навчали в дитсадку, а потім у перших класах школи.

Улюблена дитяча книжка - "Знай, люби, бережи"

Улюблена іграшка - це лялька, її звуть Надя. Назвала її так, бо вона була дуже схожа на мою маму. Зараз нею грається моя донька.

Я мріяла про свою маленьку родину - чоловіка, двох діток (хлопчика і дівчинку), улюблену роботу (викладачем) та власний будинок з айвово-яблучним садом і великою верандою. Мрія частково реалізована, решта, сподіваюся, додасться.

Про себе...
Народилася у м. Львові. Мама і тато - вчителі фізики. З дитинства цікавилася світом навколо - природою, живими істотами, Землею і Космосом. Це зацікавлення привело мене на біологічний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка.
Тут я зустріла не тільки знання, яких прагнула, а й людей, які "горіли" своєю роботою, наукою і працею зі студентами. Потім була науково-дослідна лабораторія і кафедра нормальної фізіології ЛНУ ім. Данила Галицького. Мене навчили цінувати людей і роботу в колективі, а також заклали основу моєї наукової діяльності та допитливості.
У Києві збулася моя мрія про викладання. А після 5 років навчання студентів безпеки життєдіяльності та основ медичних знань у київському вузі, збулася й інша частинка дитячої мрії - я пішла в декретну відпустку.

Зараз я, насамперед, мама однієї маленької Дівчинки.

Передрук матеріалів (статей та ілюстрацій) журналу та використання їх у будь-якій формі, повністю або частково, в тому числі й в електронних ЗМІ, можливе лише з письмового дозволу редакції.